Тема досвіду роботи: «Виховання та розвиток дітей раннього та молодшого віку через використання інноваційної технології «сенсорна інтеграція»
Автори: Богомольна Тетяна Миколаївна, "спеціаліст", Конева Наталія Миколаївна, "спеціаліст 1 категорії"
Актуальність проблеми. Чим меншою є дитина, тим важливішу роль в її житті відіграє чуттєвий досвід. На другому-третьому році життя, малюк вже готовий засвоювати сенсорні еталони, тобто вчитися правильно розрізняти й називати властивості предметів. Гарно, коли дитина в цьому віці починає накопичувати уявлення про ознаки оточуючого – величину, форму, колір, запах, смак та інше. Від того наскільки вона все це сприймає, відчуває, бачить, наскільки якісно може обробляти отриману інформацією, наскільки точно може висловити свої відчуття, залежить її всебічний розвиток, успішність у навчанні.
При виникненні порушень сенсорної обробки в дітей з'являються проблеми в поведінці, в моторному та в пізнавальному розвитку. Поширеність таких порушень серед дошкільників за даними різних авторів варіює від 5 до 30% і досягає ще більш високої частоти при порушеннях нервово-психічного розвитку. В зв’язку з цим, стає актуальним пошук альтернативних форм і методів роботи з дітьми у даному напрямку.
Безумовно, в рішенні багатьох сьогоднішніх освітніх проблем допомагають інноваційні технології, тобто методи та прийоми навчання, які покращують освітній процес, надають можливість з високою ефективністю організовувати спільну діяльність педагога і дитини, а на виході дають кращий результат.
Одним з напрямків інноваційних технологій, який набув надзвичайної популярності в сучасному світі, є сенсорна інтеграція – процес, під час якого нервова система дитини, отримує інформацію від рецепторів всіх відчуттів (зір, слух, нюх, смак, дотик, відчуття тіла в просторі), і надалі інтерпретує їх так, щоб використовувати в цілеспрямованій діяльності.
Впровадження елементів сенсорної інтеграції в педагогічну роботу пов'язано, перш за все, з тим, що в останні роки значно зросла кількість дітей зі складними проблемами розвитку, які мають свої специфічні особливості – високу чутливість та високу емоційну лабільність, слабкість нервової системи і низький рівень уваги і пам'яті. Метою ж сенсорної інтеграції є саме посилення, балансування і розвиток обробки сенсорних стимулів центральною нервовою системою.
Результати моніторингу дітей і співбесіди з вихователями у 2019/2020 навчальному році показали, що всі педагоги в роботі з дітьми приділяють достатню увагу сенсорному розвитку щодо форми, величини та кольору предметів, але практично упускають можливість вдосконалення тактильного, нюхального та дотикового сприйняття дітей. Згідно з цим і діти, в основному оволодівають сенсорними еталонами – колір, форма, величина – відповідно віку, але не володіють спектром інших відчуттів, не орієнтуються достатньо у властивостях предметів, в дітей слабке тактильне сприйняття, не відповідний віку чуттєвий досвід.
Таким чином, виникла необхідність в роботі, спрямованої на зростання професійної компетентності і творчості вихователів, орієнтованої на розвиток сенсорної інтеграції дітей дошкільного віку. Ми вирішили розробити комплексно-цільову програму «Виховання та розвиток дітей раннього та молодшого віку через використання інноваційної технології сенсорна інтеграція «Стежками відчуттів»
Мета:
- створення системи роботи з сенсорного виховання дошкільнят через підвищення педагогічної майстерності та рівня компетентності педагогів ЗДО;
- запобігання порушень сенсорного розвитку та своєчасне вдосконалення у дітей раннього і молодшого віку всіх видів сприйняття, збагачення їх чуттєвого досвіду відповідно віку;
- розвиток дотикового (тактильного) сприйняття та кінестетичних відчуттів (відчуття рухів і положення частин власного тіла, моторних навичок вихованців);
- підвищення рівня знань батьків щодо сенсорного розвитку та виховання малюків;
У роботі з педагогічним колективом:
1. Активізувати вихователів на усвідомлення актуальності проблеми;
2. Підвищити професійну компетентність вихователів через створення системи роботи по впровадженню парціальних програм, нових технологій;
3. Освоїти методи роботи з дітьми з сенсорної інтеграції;
4. Створити сенсорне середовище в групах для ознайомлення з відчутними властивостями предметів;
5. Створити умови для взаємодії та участі батьків у сенсорній діяльності дітей;
6. Навчатися підбирати методи і форми сенсорного виховання в результаті спостережень за дітьми;
7. Створити умови для дитячої ініціативи, щоденного пошуку нових відкриттів, зроблених дітьми;
У роботі з дітьми:
1. Здобуття інформації дітьми безпосереднього через всі рецептори відчуттів – зір, слух, нюх, смак, дотик, відчуття тіла в просторі;
2. Включення в процес зорового сприйняття обстеження предметів з долученням у дію обох рук, що не тільки організовує сам процес пізнання навколишнього, але і розвиває мислення (дитина бачить предмет, називає його, гладить, обмацує, обводить по контуру і т.п.).
Вирішення даних завдань можливе лише за умови спільної діяльності вихователів та батьків.
У роботі по взаємодії з сім'єю:
1. Підвищувати рівень батьківської компетентності по формуванню уявлень про сенсорномоторну діяльність дітей;
2. Залучати батьків до спільної діяльності по організації сенсорного середовища в групі для збагачення сенсорного досвіду дітей;
3. Спрямовувати батьків на сенсорне виховання та проведення елементарної дослідницької діяльності разом з дітьми у повсякденному житті вдома та в природі.
Отже, метою технології сенсорна інтеграція є сортування і переробка чуттєвих вражень, які при гармонійному розвитку роблять поведінку людини доцільною, осмисленою та значимою для неї. А що ж відбувається, якщо ця гармонія порушується? Дуже важливо зрозуміти «з чим ми маємо справу»?
Симптоми порушення сенсорної інтеграції у дошкільників:
- надмірна або недостатня чутливість до тактильних, зорових, слухових стимулів;
- уникнення торкання деяких фактур (пісок, борошно, оксамитова тканина...);
- уникнення занять з пластиліном, малювання пальцями;
- проблеми з маніпулюванням, використанням столових приборів, ножиць;
- неправильне захоплення олівця;
- надчутливість до звуків, до світла;
- проблеми з навчанням їзди на велосипеді;
- уникнення катання на гойдалках, каруселях або надмірне захоплення цими іграми;
- труднощі в розрізненні правого та лівого боків;
- низький поріг чутливості до наближення іншої особи;
- занадто високий або занадто низький рівень рухової активності, розлади м'язового тонусу;
- рухова незграбність;
- труднощі в концентрації уваги, імпульсивність;
- швидка стомлюваність;
- відмова від соціальних контактів;
- затримка розвитку мовлення, рухового розвитку, а також труднощі в навчанні;
- труднощі у навчанні письма і читання;
- слабка організація поведінки, відсутність планування.
Про сенсорну інтеграцію простими словами
Сенсорна інтеграція, простими словами, являє собою упорядкування відчуттів, опанувавши які, дитина набуває компетентності у різних сферах життя. Адже відчуття дають нам інформацію про власний фізичний стан, про стан оточуючих людей і навколишнього середовища.
- Сенсорна інтеграція починається в утробі матері, коли мозок плода відчуває рух материнського тіла;
- Дитина, з перших днів життя, розвиває сенсорну інтеграцію у різних видах взаємодії з навколишнім світом;
- Сенсорна інтеграція, необхідна для руху, говоріння та гри, це фундамент більш складної інтеграції, що супроводжує в подальшому читання, письмо і адекватну поведінку;
- Сенсорна інтеграція є несвідомим процесом, що відбувається в головному мозку та нервовій системі (ми не замислюємося про неї, як не замислюємося про дихання чи биття серця);
- Сенсорна інтеграція дозволяє нам осмислено діяти і реагувати на ситуацію, в якій ми знаходимося, фільтруючи інформацію і відбираючи те, на чому слід сконцентруватися (наприклад, слухати вихователя і не звертати уваги на вуличний шум, помічника вихователя);
- Сенсорна інтеграція формує базу для теоретичного навчання і соціальної поведінки.
Метод сенсорної інтеграції був вперше розроблений Енн Джин Айрес - ерготерапевтом, яка працювала в Південній Каліфорнії з дітьми і дорослими, що мали неврологічні порушення. Після смерті Джин Айрес, у 1988 році її методику продовжили вдосконалювати інші фахівці.
- Ерготерапія – розділ клінічної медицини, що спеціалізується на відновленні активності людей, які в результаті хвороби або травми втратили здатність рухатися, координувати рухи або займатися повсякденними справами.
У наш час проблема сенсорної інтеграції у дітей стоїть особливо гостро. Діти обмежені в отриманні взаємодії з навколишнім світом, тактильній взаємодії (ми носимо взутті, одяг покриває все наше тіло, живемо в мегаполісах, що заважає повноцінно спілкуватися з природою). Ми часто, самі того не помічаючи, викликаємо у дітей сенсорні перевантаження зору, слуху і сенсорний голод всього іншого. Прикладами можуть послужити телевізор і цифрова техніка. Тому, дуже важливо використовувати найбільш ефективні засоби і методи сенсорного виховання в дитячому садку. Успішність розумового, фізичного, естетичного, екологічного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто від того, наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває навколишнє. Чуттєве пізнання зовнішнього світу – найважливіше ланка в системі пізнавальної діяльності дитини, необхідна передумова інтелектуального розвитку.
Створюємо розвиваюче середовище для сенсорного розвитку
Для успішної організації діяльності з сенсорної інтеграції безумовно необхідна достатня матеріально-технічна база. Нам здалося, що найкращим способом компонування розвивальних центрів у нашому випадку є спрямованість на розвиток певних органів чуття, таким чином, ми запланували створення в групах наступних осередків:
Центр «Ігри для вестибулярної системи»:
Матеріали:
Терапевтичні м’ячі, крейда, мотузки, канати, колода, жердини, предмети для носіння на голові, гірка, батут, поролонові матраци;
При низькій сенсорній чутливості:
1.Терапевтичні м'ячі.
У дитини поліпшується координація рухів, стимулюється вестибулярний апарат, підвищується концентрація уваги, зменшується рухове занепокоєння. Заняття можна проводити як під час перебування дитини на м'ячі, так і після.
2. Гра «конячки»
Посадіть дитину до себе на коліна і пограйте в «конячок». Після декількох хвилин гри можна починати заняття з дитиною. Ця гра так само спрямована на стимулювання вестибулярного апарату і на підвищення концентрації уваги, а крім того це підвищує емоційний фон дитини.
При високій сенсорній чутливості:
1.Необходімо розділяти активну діяльність на маленькі кроки, використовувати візуальні підказки, заохочення.
«Баланс»
Запропонуйте малюкові пройтися по намальованій лінії чи по мотузці. Можна балансувати на колоді. Урізноманітнити гру можна такими завданнями: пройтися переставними кроками, на носочках, задом наперед.
«Космічні гойдалки»
Нічого краще й цікавіше для розвитку вестибулярного апарату не придумаєш. Якщо є можливість погойдатися або спускатися з гірки – неодмінно нею скористайтеся. Щоб було цікавіше, можна придумати, що дитина – космонавт, який відправляється в космос чи спускається на Землю.
«Перевізники»
Чудова вправа для тренування вестибулярного апарату – перенесення предметів на голові. Крім того, виправляється постава. Для початку пропонуйте дитині переносити більш стійкі предмети: книги, іграшки. Потім можна ускладнити завдання і, наприклад, пройтися з м'ячем.
«Батут»
Стрибки на батуті – це надзвичайно корисне задоволення. Зміцнюється хребет і суглоби, розвивається гнучкість, витривалість, виводяться шлаки з організму за рахунок активного руху лімфи. Немає батуту, нехай стрибають на поролоновому матраці чи з невисоких споруд.
Центр «Розвиток проприоцептивної системи» (сенсорна система котра пов'язана з рецепторами скелетно-м'язового апарату):
Матеріали: гумові килимки, гумові м’ячики, мішечки з піском чи з сіллю, пластикові пляшки з різними наповнювачами, прищіпки, шнурівки, застібки, мозаїка, олівці, намистинки, мотузка ...
При низькій сенсорній чутливості:
«Гумові килимки»
Легкими рухами руки по килимку проводиться стимуляція поверхні долонь.
«Гумові м'ячики».
Використовуються м'ячики з різними поверхнями: гладкі, м'які, шорсткі, голчасті, з присосками і т.д. М'ячики можна акуратно катати між долонь, по столу, виловлювати з води.
«Обтяжувачі» для рук, ніг, плечового відділу.
Це можуть бути мішечки з піском чи з сіллю. Одягаються на дитину на короткий час, на 10-15 хвилин, під час занять.
«Пластикові пляшки» з різними наповнювачами, для перенесення дитиною з місця на місце.
«Прищіпки». Крім впливу на проприоцептивную систему використовуються для стимулювання тактильної та зорової систем.
При високій сенсорній чутливості:
1. «Шнурування» різних видів
2. «Велика Мозаїка»
3. «Малювання»
4. «Сенсорні доріжки» з різною структурою матеріалів
5. «Застібки»
6. «Збери намисто» і т.д., підійдуть всі заняття для розвитку дрібної моторики. Всі ці ігри і матеріали використовуються для регулювання м'язового тонусу, стимуляції проприоцептивной системи, дозволяють дитині краще контролювати свої частини тіла, поліпшити загальну і дрібну моторику, поліпшити координацію рухів, сприяють підвищенню концентрації уваги.
Центр «Розвиток зорової системи»:
Матеріали: різнобарвні відповідно до ігор
При низькій сенсорної чутливості:
1. «Кольорова мозаїка»
2. «Різнобарвні шнурівки»
3. «Різнокольорові прищіпки»
4. «Кольорові кубики»
5. «Забавні звірята»
6. «Підбери за кольором»
7. «Підбери за формою»
8. «Звірячий город»
9. «Чарівні тарілочки»
9. «Знайди гараж» (гаражі та машинки одного кольору)
При високій сенсорній чутливості:
Матеріали: ширма, ті ж матеріали, але в обмеженій кількості.
Проводити заняття в окремо відведеному куточку, за ширмою. Уникати зайвої зорової стимуляції, яскравого світла. Не пред'являти дитині відразу багато предметів, завдання давати дозовано. Всі ці ігри і матеріали використовуються для поліпшення зорового сприйняття властивостей і якостей предметів, кольору, форми, розміру. Розвивають зорово-моторну координацію око-рука, око-нога. Значно покращують просторові уявлення, усвідомлення себе в просторі і навколишньому світі.
Центр «Розвиток тактильної системи»:
Матеріали: відповідно до назв ігор, «Сухий або райдужний дощ» – різнокольорові стрічки пришити до обруча чи парасольки
При низькій сенсорній чутливості:
1. «Обтяжувачі для рук»
2. «Обтяжувачі для ніг»
3. «Обтяжувачі для плечового відділу»
4. «Масажні килимки»
5. «Голчасті м'ячики»
6. «Жорсткі і м'які мочалки»
7. «Сенсорні доріжки»
8. «Велика Мозаїка»
9. «Прищіпки»
10. «Шнурування»
11. «Застібки»
12. «Надувний водяний басейн» з різними предметами
13. «Лото»
14. «Вкладиші»
15. Крупа, горох, квасоля
16. «Чарівний мішечок» і т.д.
При високій сенсорній чутливості:
1. «М'які мочалки»
2. «Сенсорні доріжки»
3. «Надувний водяний басейн»
4. «Сухий дощ» або «Райдужний дощ»
5. «М'які пензлики» (необхідно завжди попереджати дитину, що ви збираєтеся доторкнутися до неї, наближайтеся тільки спереду, поступово, акуратно знайомите дитину з різною текстурою матеріалів).
Всі ці ігри і матеріали використовуються для регулювання відчуття дотику
дитиною, сприяють поліпшенню координації рухів, кращому усвідомленню власного тіла в просторі, значному поліпшенню розвитку дрібної і великої моторики, розумінню властивостей і якостей предметів, усвідомленню себе частинкою навколишнього світу.
Центр «Розвиток слухової системи»:
Матеріали: цифрова техніка для прослухування музики, звуків природи; предметні картки з зображенням предметів, звуки яких можна імітувати, шумові музичні інструменти.
При низькій сенсорній чутливості:
1. Розмовляйте з дитиною тихо, не підвищуючи голос
2. Намагайтеся зменшити зовнішні звуки (закрити вікно, двері)
3. Використовуйте тільки тиху музику
4. Створіть дитині спеціальне місце, для занять відгородивши її, наприклад,
ширмою.
5. Можна використовувати беруші, навушники при попаданні в галасливі місця
6. Використання візуальних підказок при переміщенні
При високій сенсорній чутливості:
1. Використання візуальних підказок
2. Використання карток
3. Використання ритмічних, музичних творів у супроводі рухів
4. Приспівування логоритмічних ланцюжків
5. Звуки навколишнього світу
6. Заняття на співвіднесення слова з зображенням
7. Виконання словесних інструкцій і т.д.
На даному етапі наявні центри сенсорного розвитку груп ЗДО мають багато з перерахованих матеріалів, то ж сподіваємося поповнити недостатнім нам вдасться за активної участі батьків. Важливо відзначити, що весь матеріал, зібраний в групі має бути доступним дітям, багатофункціональним, постійно трансформуватися, бути безпечним, задовольняти емоційне благополуччя дітей, ігрову, пізнавальну, творчу та рухову активність, забезпечувати, зокрема, і розвиток дрібної і великої моторики.
Висновки
Найсприятливішим періодом для розвитку та вдосконалення функціонування органів чуття людини, що забезпечують формування в неї повноцінних і різнобічних уявлень про довкілля, є ранній вік. Коли дитина в цьому віці не має можливості повноцінно розвиватися через свої особливості, їй слід допомогти, але коли здорові діти недоотримають те, що може їх вдосконалювати через байдужість дорослих, виникає проблема. Адже кожна дитина, незалежно від її можливостей, повинна мати право на успішне навчання та врахування її особливостей. З дисфункцією сенсорної інтеграції діти не можуть впоратися самостійно. Тому краще ці відхилення попереджувати ніж долати. З такою метою ми запланували роботу з сенсорного виховання саме в групах дітей раннього та молодшого віку.
