Тема досвіду: «Розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку через експериментальну діяльність».
Автор роботи: Єгорова Любов Валентинівна, "спеціаліст першої категорії", стаж роботи 25 роки.
«Я чую і забуваю. Я бачу і запам'ятовую. Я роблю і розумію». Конфуцій.
Актуальність.
Сьогодні нашому суспільству потрібні люди інтелектуальні, самостійні, оригінально мислячі, творчі, вміють прийняти нестандартні рішення і не бояться цього. Допомогти у формуванні такої особистості може експериментальна діяльність. Діти пізнають світ через власні відчуття. Дитина має можливість доторкнутися, понюхати оточуючі його об'єкти і навіть спробувати їх на смак, якщо це безпечно. В процесі дитячого експериментування дитина виступає як суб'єкт, самостійно будує власну діяльність, проявляє активність.
Головна гідність методу експериментування полягає в тому, що воно дає дітям реальні уявлення про різні сторони досліджуваного об'єкта. В процесі експерименту йде збагачення пам'яті дитини, активізуються розумові процеси, так як постійно виникає необхідність здійснювати операції аналізу і синтезу, порівняння та класифікації, узагальнення. Під час експерименту діти вчаться висувати гіпотези, робити припущення, формулювати висновки. Що допомагає в збагаченні і розвитку мови. Не можна не відзначити позитивного впливу експериментів на емоційну сферу дитини, на розвиток творчих здібностей, виховання у дітей таких якостей, як упевненість у собі, комунікабельність.
Знання, здобуті самостійно, завжди є усвідомленими і міцнішими.
Експериментування, як спеціально організована діяльність сприяє становленню цілісної картини світу дитини дошкільного віку і основ культурного пізнання навколишнього світу.
З самого народження дитина є першовідкривачем, дослідником того світу, який його оточує. Дітей дошкільного віку називають «чомучками», так як пізнавальна активність дуже висока: кожна відповідь на питання народжує нові питання. Якраз експериментування дає можливість дитині самій знайти рішення, підтвердження або спростування власних уявлень.
Провівши діагностику, я побачила, що вихованці недостатньо володіють різноманітними способами пізнання навколишнього світу, слабо виробляють розумові операції (не можуть задавати питання, відповідати на поставлені їм запитання, аналізувати, порівнювати, групувати). У більшості дітей передумови пошукової діяльності розвинені недостатньо добре. За результатами діагностики я зробила висновок про необхідність роботи з розвитку пізнавальної активності дітей через експериментальну діяльність. Так як експериментування - це один з найефективніших способів, в процесі якого дошкільнята отримують можливість задовольнити властиву їм допитливість, відчути себе вченими, дослідниками, першовідкривачами. Нескладні досліди з повітрям, водою, піском, камінням викликають захват дітей і бажання зрозуміти - чому ж саме так відбувається!
З огляду на практичну значимість методу експериментування для всебічного розвитку дитини, у своїй роботі поставила перед собою наступні цілі та завдання.
Мета: розвиток допитливості і прагнення до самостійного пізнання і роздумів.
Завдання:
- створити в групі необхідні умови для задоволення допитливості дітей, їх прагнення до експерименту, бажання самостійно знаходити рішення в проблемній ситуації;
- формувати вміння отримувати відомості про новий об'єкт в процесі його практичного дослідження;
- збагачувати чуттєвий досвід і вміння фіксувати отримані враження в мові;
- навчати дітей проводити елементарні і доступні досліди, робити припущення, шукати відповіді на питання і робити найпростіші висновки, аналізуючи результат експериментальної діяльності.
Свою діяльність в даному напрямку я почала з вивчення методичної літератури з експериментування. Розробила перспективний план роботи з дітьми на основі освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «ДИТИНА».
Для вирішення поставлених цілей і завдань разом з батьками було створено предметно-розвиваюче середовище, яке стимулює самостійну дослідницьку діяльність, допомагає розвитку пошукової активності дітей. Обладнали куточок для експериментування, в який помістили:
- прозорі і непрозорі судини різної конфігурації та обсягу, мірні ложки, сита і воронки, форми для виготовлення льоду, піпетки, трубочки,
- гігієнічно безпечні пінисті речовини (дитячі шампуні, пінки для ванн, розчинні ароматичні речовини (сіль для ванн, харчові добавки, розчинні продукти (сіль, цукор, кава, пакетики чаю) тощо.
- природний матеріал: (камінчики, пір'я, мушлі, шишки, насіння, шкаралупу тощо)
- непридатний матеріал: (папір різної фактури і кольору, шматочки шкіри, поролону, хутра, дріт, пробки);
- лупи;
- контейнери з піском, водою, камінням;
- рулетка, лінійка, трикутник;
- годинник пісочний;
- папір для записів і замальовок, олівці, фломастери.
- Ваги.
При виборі теми експериментування дотримуюся відповідно до принципу від простого до складного. Тема повинна бути цікавою дитині, повинна захоплювати її. А також вона повинна бути здійсненна, рішення її має принести реальну користь учасникам дослідження (дитина повинна розкрити найкращі риси свого інтелекту, отримати нові корисні знання, вміння і навички).
В умовах закладу дошкільної освіти я намагаюся використовувати тільки елементарні досліди і експерименти відповідно до віку дітей.
При проведенні дослідів дотримуюся такої структури:
- постановка проблеми;
- пошук шляхів вирішення проблеми;
- перевірка припущень;
- обговорення побачених отриманих результатів;
- формулювання висновків.
Такий алгоритм роботи дозволяє активізувати розумову діяльність, спонукає дітей до самостійних досліджень. Для організації та підтримання інтересу до експериментування використовую читання з дітьми науково-пізнавальної літератури про різні природні явища, вірші, оповідання, казки, потішки, загадки.
Для позитивної мотивації діяльності дітей використовую різні стимули:
- зовнішні стимули (новизна, незвичність об'єкта);
- таємниця, сюрприз;
- мотив допомоги;
- пізнавальний момент (чому так);
- ситуація вибору.
Діти беруть активну участь у запропонованих дослідах і експериментах.
Часто з прогулянки діти заносили в групу камені, розглядали їх.
На підставі проведеної роботи я змогла переконатися в тому, що дитяче експериментування є особливою формою пошукової діяльності, в якій найбільш яскраво виражені процеси виникнення і розвитку нових мотивів особистості, що лежать в основі саморуху, саморозвитку дітей дошкільного віку. Відзначається позитивна динаміка оволодіння дітьми знаннями в експериментальній діяльності, діти самостійно проводять деякі експерименти. А так же з'явилося прагнення експериментувати вдома, використовуючи набуті знання та вміння, що відзначають багато батьків.
Отже, можу зробити висновок, що дитяче експериментування в педагогічній практиці є ефективним і необхідним для розвитку у дошкільнят дослідницької діяльності, пізнавальної активності, збільшення обсягу знань, умінь і навичок.
